Процесуальні теорії мотивації (очікувань, справедливості, Портера-Лоулера)

📌 Про що ця тема

Процесуальні теорії пояснюють НЕ що спонукає людину (як змістовні — Маслоу, Герцберг), а ЯК саме людина обирає тип поведінки: як вона оцінює зусилля, винагороду й справедливість. На іспиті перевіряють знання трьох моделей — очікувань Врума, справедливості Адамса та комплексної Портера-Лоулера — і вміння їх відрізнити.

📖 Головне

• Ключова відмінність: процесуальні теорії аналізують мислення і вибір людини, а не її внутрішні потреби. Мотивація тут — результат раціональної оцінки ситуації.

• Теорія очікувань (В. Врум) стоїть на трьох очікуваннях (взаємозвʼязках):

• «затрати праці → результати» (З–Р): чи приведуть зусилля до потрібного результату.

• «результати → винагорода» (Р–В): чи буде за результат винагорода.

• валентність — цінність винагороди особисто для працівника (від −1 до +1).

• Формула Врума: Мотивація = (З–Р) × (Р–В) × Валентність. Якщо хоч один множник близький до нуля — мотивація зникає.

• Теорія справедливості (Дж. Адамс): людина суб’єктивно порівнює співвідношення «своя винагорода / свої зусилля» зі співвідношенням в інших людей.

• Якщо баланс порушено — виникає напруження; працівник знижує зусилля, вимагає більшої винагороди, змінює обʼєкт порівняння або звільняється.

• Висновок Адамса: доки людина не вважає винагороду справедливою, вона знижуватиме інтенсивність праці.

• Модель Портера-Лоулера — комплексна, поєднує очікування і справедливість. Пʼять змінних: витрачені зусилля, сприйняття, отримані результати, винагорода, ступінь задоволення.

• Зусилля залежать від цінності винагороди й від віри в звʼязок «зусилля → винагорода».

• Результати залежать від зусиль, здібностей і усвідомлення своєї ролі.

• Винагорода буває внутрішня (почуття досягнення) і зовнішня (премія, похвала).

• ГОЛОВНИЙ висновок Портера-Лоулера: саме результативна праця веде до задоволення, а не навпаки (спростували просту тезу «задоволений працівник = продуктивний»).

🔢 Як це працює на прикладі

Менеджер має виконати проєкт за премію.

• За Врумом: він вірить, що зусилля дадуть результат (З–Р = 0,9), але сумнівається, що премію реально виплатять (Р–В = 0,2), валентність премії висока (0,8). Мотивація = 0,9 × 0,2 × 0,8 = 0,144 — низька. Причина — недовіра до виплати.

• За Адамсом: якщо колега за таку саму роботу отримав більшу премію, менеджер відчує несправедливість і знизить зусилля.

• За Портером-Лоулером: досягнувши результату й отримавши справедливу винагороду, він відчує задоволення, що зміцнить майбутню мотивацію.

⚠️ Типові помилки

• Плутають процесуальні теорії зі змістовними (Маслоу, Герцберг, МакКлелланд) — останні про потреби, а не про процес вибору.

• Забувають, що у формулі Врума множники перемножуються: нуль в одному обнуляє все.

• У теорії Адамса ігнорують, що оцінка справедливості СУБʼЄКТИВНА і базується на порівнянні з іншими.

• Перевертають головний висновок Портера-Лоулера: пишуть «задоволення веде до результату» замість «результат веде до задоволення».

• Приписують модель Портера-Лоулера одному автору — авторів двоє (Лайман Портер і Едвард Лоулер).

🎯 Що завчити напамʼять

• Три теорії та їх автори: очікувань — Врум; справедливості — Адамс; комплексна — Портер і Лоулер.

• Формула Врума: М = (З–Р) × (Р–В) × Валентність.

• Три очікування Врума і поняття валентності.

• Пʼять елементів моделі Портера-Лоулера та її головний висновок.

🧠 Перевір себе

1. Чим процесуальні теорії відрізняються від змістовних?

2. Що станеться з мотивацією за Врумом, якщо валентність = 0?

3. Як поводиться працівник за Адамсом, коли відчуває несправедливість?

4. Що чому передує у Портера-Лоулера — задоволення чи результат?

Відповіді: 1 — пояснюють процес вибору поведінки (як людина оцінює зусилля/винагороду), а не перелік потреб; 2 — мотивація дорівнює нулю, бо множники перемножуються; 3 — знижує зусилля, вимагає більшої винагороди, змінює обʼєкт порівняння або звільняється; 4 — результативна праця веде до задоволення (результат передує задоволенню).