Вплив держави на ринкову рівновагу; максимальні і мінімальні ціни; непрямі податки, дотації, субсидії; чисті втрати суспільства

📌 Про що ця тема

Тут перевіряють, як державне втручання змінює ринкову рівновагу. Ключові поняття: ціновий «стеля» (максимальна ціна) і «підлога» (мінімальна ціна), непрямі податки, дотації/субсидії та чисті втрати суспільства (deadweight loss). Треба вміти показувати це графічно й рахувати наслідки для споживачів, виробників і бюджету.

📖 Головне

• Ринкова рівновага — точка перетину попиту (D) і пропозиції (S): рівноважна ціна P* і обсяг Q*. Держава, втручаючись, зсуває ситуацію від рівноваги.

• Максимальна ціна (цінова стеля) — встановлена нижче рівноважної (Pmax < P*). Наслідок: дефіцит, бо попит перевищує пропозицію (Qd > Qs). Приклад мети — захист споживачів.

• Мінімальна ціна (цінова підлога) — встановлена вище рівноважної (Pmin > P*). Наслідок: надлишок (перевиробництво), бо Qs > Qd. Приклад — мінімальна зарплата, підтримка аграріїв.

• Якщо «стеля» вища за P*, а «підлога» нижча за P* — вони не діють, ринок працює вільно.

• Непрямий податок (акциз) на одиницю товару зсуває криву пропозиції вгору на величину податку T. Нова ціна для покупця зростає, ціна для продавця падає, обсяг зменшується.

• Податковий тягар ділиться між покупцем і продавцем залежно від еластичності: хто менш еластичний — платить більшу частку.

• Надходження до бюджету = T × Qновий (податок на одиницю помножити на новий обсяг продажів).

• Дотація/субсидія виробнику — навпаки зсуває пропозицію вниз на величину субсидії: ціна для покупця падає, обсяг зростає. Це витрати бюджету = субсидія × Qновий.

• Чисті втрати суспільства (DWL) — зменшення сукупного надлишку (споживача + виробника), яке НЕ переходить нікому. Виникає при будь-якому відхиленні від рівноваги: податках, стелях, підлогах, субсидіях.

• Графічно DWL — трикутник між кривими D і S на ділянці від нового обсягу до Q*.

🔢 Як це працює на прикладі

Нехай попит Qd = 100 − P, пропозиція Qs = −20 + P.

• Рівновага: 100 − P = −20 + P → 120 = 2P → P* = 60, Q* = 40.

• Введемо акциз T = 10 на одиницю (платить продавець). Нова пропозиція: Qs = −20 + (P − 10) = −30 + P.

• Нова рівновага: 100 − P = −30 + P → 130 = 2P → P = 65 (ціна покупця), обсяг Q = 35. Продавець отримує 65 − 10 = 55.

• Покупець платив 60, тепер 65 → його тягар 5. Продавець отримував 60, тепер 55 → тягар 5. Ділиться порівну (еластичності однакові).

• Бюджет: T × Q = 10 × 35 = 350.

• DWL: трикутник = ½ × T × (Q* − Qнов) = ½ × 10 × (40 − 35) = 25.

⚠️ Типові помилки

• Плутають стелю й підлогу: стеля (максимум) дає дефіцит, підлога (мінімум) дає надлишок. Запамʼятай через «стеля тисне ціну вниз».

• Множать податок на старий обсяг Q* замість нового — надходження рахують лише за фактичним Qнового.

• Думають, що весь податок платить продавець, якщо його «нарахували» на нього. Насправді тягар розподіляється через еластичність.

• Забувають, що субсидія — це витрати бюджету, а не дохід.

• Вважають, що DWL зникає при субсидіях — ні, надмірне виробництво теж дає чисті втрати.

🎯 Що завчити напамʼять

• Стеля < P* → дефіцит; підлога > P* → надлишок.

• Податок зсуває S вгору на T; субсидія — вниз.

• Надходження/витрати бюджету = T × Qновий.

• DWL = ½ × T × (Q* − Qновий) для лінійних кривих.

• Менш еластична сторона несе більший тягар податку.

🧠 Перевір себе

1. Яка ціна (максимальна чи мінімальна) спричиняє дефіцит?

2. Куди зсувається крива пропозиції при введенні акцизу?

3. Хто несе більший податковий тягар — хто еластичніший чи менш еластичний?

4. Що таке чисті втрати суспільства?

Відповіді: 1 — максимальна (цінова стеля, нижче рівноважної); 2 — вгору на величину податку; 3 — менш еластична сторона; 4 — втрата сукупного надлишку споживача й виробника, що не переходить нікому через відхилення обсягу від рівноважного.