Корисність та проблема її виміру; сукупна і гранична корисність; закон спадної граничної корисності
Розділ: Мікроекономіка
📌 Про що ця тема
Тут перевіряють, як економісти пояснюють поведінку споживача через поняття корисності — задоволення від споживання благ. Ключові поняття: сукупна корисність (TU), гранична корисність (MU) і закон спадної граничної корисності. Розуміння цього блоку потрібне, щоб пояснити, чому людина купує певну кількість товару, а не нескінченно багато.
📖 Головне
• Корисність (U, utility) — це суб'єктивне задоволення (вигода), яке людина отримує від споживання блага. Вона суб'єктивна: одне й те саме благо дає різну корисність різним людям.
• Проблема виміру: корисність неможливо виміряти точно й об'єктивно. Є два підходи. Кардиналістський (кількісний) — умовно вимірює корисність в «ютилях» (utils). Ординалістський (порядковий) — не вимірює кількісно, а лише впорядковує набори благ за перевагою (цей набір кращий за той).
• Сукупна корисність TU — загальне задоволення від усієї спожитої кількості блага. Зі зростанням кількості TU зазвичай зростає, але все повільніше.
• Гранична корисність MU — додаткова корисність від споживання ще однієї (додаткової) одиниці блага. Формула: MU = ΔTU / ΔQ, де ΔTU — приріст сукупної корисності, ΔQ — приріст кількості (часто на 1).
• Зв'язок: TU — це сума всіх граничних корисностей спожитих одиниць. Поки MU > 0, TU зростає. Коли MU = 0, TU максимальна. Якщо MU < 0 — TU спадає (переситилися).
• Закон спадної граничної корисності: у міру споживання додаткових одиниць одного блага за певний час гранична корисність кожної наступної одиниці зменшується.
• Правило максимізації корисності (рівновага споживача): корисність максимальна, коли на останню грошову одиницю всі блага дають однакову граничну корисність: MUₐ/Pₐ = MU_b/P_b = … (зважена гранична корисність однакова).
🔢 Як це працює на прикладі
Споживання склянок соку. Кількість (Q) і сукупна корисність (TU) в ютилях:
Q=1 → TU=10; Q=2 → TU=18; Q=3 → TU=24; Q=4 → TU=27; Q=5 → TU=27.
Рахуємо граничну корисність MU = ΔTU:
• 1-ша склянка: MU = 10
• 2-га: MU = 18−10 = 8
• 3-тя: MU = 24−18 = 6
• 4-та: MU = 27−24 = 3
• 5-та: MU = 27−27 = 0
Видно закон спадної MU: 10 → 8 → 6 → 3 → 0. На 5-й склянці MU = 0, тому TU досягла максимуму (27). Шоста дала б MU < 0.
⚠️ Типові помилки
• Плутають TU і MU: TU — це вся сума, MU — лише приріст від однієї наступної одиниці.
• Думають, що якщо MU спадає, то й TU спадає. Ні: поки MU додатна, TU ще зростає, просто повільніше.
• Рахують MU як TU/Q (середню), а треба ΔTU/ΔQ (саме приріст).
• Вважають корисність об'єктивно вимірюваною в точних одиницях — насправді ютиль умовний.
• Забувають, що закон діє «за інших рівних умов» і за певний проміжок часу.
🎯 Що завчити напамʼять
• MU = ΔTU / ΔQ
• TU максимальна, коли MU = 0
• Закон спадної граничної корисності: кожна наступна одиниця дає менше задоволення
• Правило рівноваги споживача: MUₐ/Pₐ = MU_b/P_b
• Два підходи: кардиналістський (кількісний, ютилі) та ординалістський (порядковий)
🧠 Перевір себе
1. Чим відрізняється сукупна корисність від граничної?
2. При якому значенні MU сукупна корисність максимальна?
3. TU: Q=1→6, Q=2→11, Q=3→14. Чому дорівнює MU третьої одиниці?
4. Який підхід до виміру корисності лише впорядковує набори благ, не вимірюючи кількісно?
Відповіді: 1 — TU це загальне задоволення від усієї кількості, MU це приріст від однієї додаткової одиниці; 2 — коли MU = 0; 3 — MU = 14−11 = 3; 4 — ординалістський (порядковий).