Біхевіоризм: Дж. Уотсон, І. Павлов, Б. Скіннер; необіхевіоризм А. Бандури

📌 Про що ця тема

Біхевіоризм — напрям у психології, що вивчає ПОВЕДІНКУ (реакції організму на стимули), а не свідомість. На іспиті перевіряють, хто що запропонував: умовний рефлекс, оперантне зумовлення, научіння через спостереження. Ключова схема — «стимул → реакція» (S → R).

📖 Головне

• Біхевіоризм виник на початку XX ст. як реакція на інтроспекцію. Предмет — тільки те, що можна спостерігати й виміряти, тобто поведінка.

• Джон Уотсон — засновник напряму. Проголосив, що психологія має вивчати поведінку об’єктивно, а свідомість («чорна скринька») не має бути предметом науки. Вважав, що вихованням можна сформувати будь-яку особистість.

• Іван Павлов — фізіолог, вивчав КЛАСИЧНЕ (умовно-рефлекторне) зумовлення. Нейтральний стимул (дзвінок), поєднуючись із безумовним (їжа), сам починає викликати реакцію (слиновиділення). Поняття: безумовний і умовний рефлекс, згасання, генералізація.

• Беррес Скіннер — ОПЕРАНТНЕ зумовлення: поведінка формується її наслідками. Підкріплення (позитивне/негативне) підвищує ймовірність реакції, покарання — знижує. Відомий «ящик Скіннера» для дослідів із тваринами.

• Різниця: у Павлова реакція ПЕРЕДУЄ стимулу (реактивна поведінка), у Скіннера поведінка активна, а наслідок іде ПІСЛЯ неї.

• Альберт Бандура — необіхевіоризм, теорія СОЦІАЛЬНОГО НАУЧІННЯ. Людина вчиться, спостерігаючи за іншими (модель), без прямого підкріплення. Ввів поняття научіння через спостереження (імітація, моделювання) та самоефективність (віра у власні здібності).

• Необіхевіоризм додав у схему «проміжні змінні» — внутрішні процеси між стимулом і реакцією (S → O → R), чого класичний біхевіоризм уникав.

🔢 Як це працює на прикладі

Приклад 1 (Павлов). Собаці перед їжею дають дзвінок. Спершу слина тече лише на їжу (безумовний рефлекс). Після багатьох повторень слина виділяється вже на сам дзвінок — утворився умовний рефлекс.

Приклад 2 (Бандура, «лялька Бобо»). Діти дивилися, як дорослий б’є надувну ляльку. Потім ті, хто це бачив, частіше поводилися агресивно самі — хоча їх ніхто не заохочував. Висновок: поведінка засвоюється через спостереження за моделлю.

⚠️ Типові помилки

• Плутають Павлова і Скіннера: класичне зумовлення (рефлекс на стимул) ≠ оперантне (поведінка заради наслідку).

• Приписують умовний рефлекс Уотсону — його відкрив Павлов; Уотсон лише застосував ідею в психології.

• Вважають, що Бандура — «чистий» біхевіорист. Він НЕОбіхевіорист: визнає внутрішні, когнітивні процеси.

• Плутають негативне підкріплення (прибирають неприємний стимул — поведінка зростає) з покаранням (поведінка зменшується).

• Думають, що біхевіоризм вивчає емоції й свідомість — ні, лише спостережувану поведінку.

🎯 Що завчити напамʼять

• Уотсон — засновник біхевіоризму, схема S → R.

• Павлов — класичне зумовлення, умовний рефлекс.

• Скіннер — оперантне зумовлення, підкріплення й покарання.

• Бандура — соціальне научіння, научіння через спостереження, лялька Бобо, самоефективність.

• Необіхевіоризм: S → O → R (проміжні змінні).

🧠 Перевір себе

1. Хто ввів поняття оперантного зумовлення?

2. Чим класичне зумовлення відрізняється від оперантного?

3. Що показав експеримент із лялькою Бобо?

4. Чому Бандуру називають необіхевіористом, а не біхевіористом?

Відповіді: 1 — Б. Скіннер; 2 — у класичному реакція виникає на стимул (рефлекс), в оперантному поведінка формується її наслідками (підкріплення/покарання); 3 — що діти засвоюють агресію через спостереження за моделлю, без прямого заохочення; 4 — бо він визнає роль внутрішніх, когнітивних процесів між стимулом і реакцією.