Поняття, предмет, система та функції міжнародного публічного права; співвідношення з внутрішньодержавним правом

📌 Про що ця тема

Тут перевіряють розуміння того, що таке міжнародне публічне право (МПП): хто його творить, що воно регулює і чим відрізняється від звичайного «внутрішнього» права держави. Ключове поняття — особлива система норм, яка регулює відносини між суверенними державами та іншими суб'єктами міжнародного права.

📖 Головне

• Міжнародне публічне право — це система юридичних норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права (міжнародними організаціями, націями, що борються за самовизначення, у деяких випадках — державоподібними утвореннями).

• Предмет МПП — міжнародні (переважно міждержавні) відносини: політичні, економічні, правові, пов'язані з миром, безпекою, співпрацею.

• Головна особливість: НЕМАЄ наддержавного законодавця і єдиного примусового органу. Норми створюють самі держави шляхом погодження воль (координаційний характер), а не «згори вниз» (субординаційний, як у внутрішньому праві).

• Суб'єкти МПП: держави (основні, первинні), міжнародні міжурядові організації, нації/народи в боротьбі за самовизначення, державоподібні утворення. Фізичні особи — спірний/обмежений суб'єкт.

• Система МПП — поділ на галузі та інститути: право міжнародних договорів, дипломатичне і консульське право, міжнародне гуманітарне право, право міжнародної безпеки, міжнародне морське, космічне, екологічне право, міжнародне право прав людини тощо.

• Джерела МПП: міжнародний договір і міжнародний звичай (основні), загальні принципи права, а також допоміжні — рішення судів і доктрина.

• Основні функції: регулятивна (встановлює правила поведінки), охоронна (захист правопорядку), координаційна (узгодження дій держав), забезпечувальна (гарантує виконання зобов'язань).

• Співвідношення з внутрішнім правом — дві теорії: моністична (єдина система, МПП має пріоритет) і дуалістична (це дві окремі самостійні системи).

• Способи узгодження МПП і національного права: інкорпорація, трансформація, відсилання — тобто механізми введення міжнародних норм у національну правову систему.

🔢 Як це працює на прикладі

Приклад: дві держави укладають договір про режим спільного кордону.

• Крок 1 — це міждержавні відносини, отже предмет саме МПП.

• Крок 2 — норма виникає з погодження воль обох сторін (координаційний характер), а не наказу згори.

• Крок 3 — джерело тут міжнародний договір.

• Крок 4 — щоб договір діяв усередині держави, його норми вводять у національне право (ратифікація, інкорпорація). Так виявляється співвідношення МПП і внутрішнього права.

⚠️ Типові помилки

• Плутають міжнародне ПУБЛІЧНЕ і ПРИВАТНЕ право: публічне — відносини між державами, приватне — приватноправові відносини з іноземним елементом (між особами).

• Вважають, що у МПП є «вищий законодавець» і поліція — насправді воно координаційне, норми творять самі держави.

• Називають фізичну особу повноцінним основним суб'єктом — держава є первинним і основним суб'єктом.

• Змішують джерела: забувають, що міжнародний звичай — повноцінне основне джерело, не лише договір.

• Плутають моністичну і дуалістичну теорії співвідношення.

🎯 Що завчити напам'ять

• Основні джерела: міжнародний договір + міжнародний звичай.

• Основні суб'єкти: держави (первинні), міжнародні організації, нації за самовизначення, державоподібні утворення.

• Функції: регулятивна, охоронна, координаційна, забезпечувальна.

• Дві теорії співвідношення: моністична і дуалістична.

• Координаційний характер МПП — узгодження воль держав.

🧠 Перевір себе

1. Чим МПП за способом творення норм відрізняється від внутрішнього права?

2. Назви два основні джерела МПП.

3. Хто є основним (первинним) суб'єктом МПП?

4. Як називаються дві теорії співвідношення міжнародного і внутрішнього права?

Відповіді: 1 — МПП має координаційний характер (норми творять самі держави погодженням воль), внутрішнє — субординаційний (встановлює держава-законодавець); 2 — міжнародний договір і міжнародний звичай; 3 — держава; 4 — моністична і дуалістична.