Докази і доказування у кримінальному провадженні: поняття, властивості доказів, предмет доказування; види джерел доказів

📌 Про що ця тема

Тут перевіряють, що таке докази у кримінальному провадженні, яким вимогам вони мають відповідати і які саме обставини сторони зобовʼязані довести. Ключові поняття: докази, їх властивості (належність, допустимість, достовірність, достатність), предмет доказування та процесуальні джерела доказів.

📖 Головне

• Докази — це фактичні дані, отримані в передбаченому законом порядку, на підставі яких суд, слідчий, прокурор встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для провадження.

• Доказування — це збирання, перевірка та оцінка доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи.

• Процесуальні джерела доказів (вичерпний перелік за КПК): показання; речові докази; документи; висновки експертів.

• Належність — доказ прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин предмета доказування або достовірність/недостовірність інших доказів.

• Допустимість — доказ отримано в порядку, встановленому КПК. Недопустимий доказ не може використовуватися під час ухвалення рішень.

• Явно недопустимі — докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (катування, незаконне позбавлення волі, порушення права на захист, відсутність ефективного попереднього судового контролю тощо).

• Достовірність — відповідність доказу дійсності, його правдивість.

• Достатність — сукупність зібраних доказів дозволяє дійти переконливого висновку у справі.

• Предмет доказування (обставини, що підлягають доказуванню): подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб); винуватість, форма вини, мотив і мета; вид і розмір шкоди; обставини, що характеризують особу, пом'якшують чи обтяжують покарання; обставини для звільнення від відповідальності чи покарання; підстави спеціальної конфіскації та заходів щодо юридичних осіб.

• Тягар доказування винуватості покладається на сторону обвинувачення; діє презумпція невинуватості, усі сумніви тлумачаться на користь особи.

• Показання — відомості, надані усно чи письмово під час допиту. Суд не бере показання, отримані з чужих слів, крім випадків, визначених законом.

🔢 Як це працює на прикладі

Під час обшуку житла без ухвали слідчого судді (і без невідкладних підстав) вилучено ніж зі слідами крові. Перевіримо властивості: належність — так, ніж стосується події злочину. Достовірність — умовно так. Але допустимість відсутня: обшук проведено з істотним порушенням права на недоторканність житла. Отже, доказ недопустимий і не може бути покладений в основу вироку, навіть якщо він правдивий.

⚠️ Типові помилки

• Плутають докази і джерела доказів: доказ — це фактичні дані, а джерело — показання, річ, документ, висновок, де ці дані містяться.

• Вважають, що правдивий доказ завжди можна використати — ні, порушення порядку отримання робить його недопустимим.

• Змішують властивості: належність — про звʼязок зі справою, допустимість — про законність отримання.

• Називають предмет доказування лише «винуватістю», забуваючи шкоду, мотив, обставини, що характеризують особу.

• Розширюють перелік джерел доказів — він у КПК вичерпний (чотири види).

🎯 Що завчити напамʼять

• Чотири властивості: належність, допустимість, достовірність, достатність.

• Чотири джерела доказів: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

• Предмет доказування — перелік обставин (подія, винуватість, шкода, особа, пом'якшення/обтяження, звільнення, конфіскація).

• Недопустимий доказ не використовується; істотне порушення прав робить доказ недопустимим.

🧠 Перевір себе

1. Чим доказ відрізняється від джерела доказу?

2. Назвіть чотири властивості доказів.

3. Який доказ є явно недопустимим?

4. Хто несе тягар доказування винуватості?

Відповіді: 1 — доказ це фактичні дані, джерело — форма їх закріплення (показання, речі, документи, висновки); 2 — належність, допустимість, достовірність, достатність; 3 — отриманий внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; 4 — сторона обвинувачення.