Модель порушника

📌 Про що ця тема

Модель порушника — це формалізований опис того, ХТО, НАВІЩО і ЯКИМИ засобами може атакувати інформаційну систему. На іспиті перевіряють, чи вмієш розрізняти типи порушників, їхні мотиви та можливості, бо саме з цього починається побудова будь-якого захисту: не можна захищатися «від усього», треба знати, від кого.

📖 Головне

• Модель порушника — припущення про потенційного зловмисника: його тип, мета, рівень знань, доступ до системи й технічні засоби. Будується ДО проєктування захисту.

• Порушник — особа (або програма/процес від її імені), яка навмисно або випадково порушує політику безпеки.

• За розташуванням щодо системи порушників ділять на ВНУТРІШНІХ (інсайдери — працівники, які вже мають легальний доступ) і ЗОВНІШНІХ (сторонні, діють ззовні, напр. через інтернет).

• Внутрішній порушник часто небезпечніший: знає систему зсередини, має права доступу, обходить периметровий захист.

• За мотивацією: навмисні (хочуть нашкодити, вкрасти, збагатитися, помститися) і ненавмисні (порушують правила через необережність чи незнання).

• За рівнем кваліфікації: від низького (користувач, що діє типовими засобами) до високого (фахівець, здатний писати власне ПЗ, шукати вразливості).

• Типові цілі атак: порушення конфіденційності (крадіжка даних), цілісності (підміна, спотворення) та доступності (блокування роботи, DoS).

• Модель описує також МОЖЛИВОСТІ порушника: який доступ він має (фізичний, мережевий), які засоби використовує, які дані йому відомі.

• Принцип: захист будують, виходячи з найбільш імовірного та найнебезпечнішого порушника, а не абстрактного «хакера».

🔢 Як це працює на прикладі

Задача: банк будує модель порушника для системи онлайн-платежів.

Крок 1 — визначаємо типи: зовнішній (кіберзлочинець через інтернет) та внутрішній (адміністратор БД).

Крок 2 — мотиви: зовнішній — фінансова вигода (крадіжка коштів); внутрішній — вигода або помста.

Крок 3 — можливості: зовнішній має лише мережевий доступ, атакує через вразливості сайту; внутрішній має прямий доступ до бази й прав.

Крок 4 — висновок: внутрішній адміністратор небезпечніший (конфіденційність + цілісність), тому потрібні розмежування прав, журналювання дій і контроль доступу.

⚠️ Типові помилки

• Плутають внутрішнього і зовнішнього порушника: внутрішній — це той, хто вже має легальний доступ, а не той, хто «проник усередину».

• Вважають ненавмисні дії не загрозою — хоча помилка працівника теж порушує безпеку.

• Думають, що найнебезпечніший — завжди зовнішній хакер; насправді інсайдер часто завдає більшої шкоди.

• Зводять мету атаки лише до крадіжки даних, забуваючи про цілісність і доступність.

• Плутають модель порушника (хто атакує) з моделлю загроз (що саме може статися).

🎯 Що завчити напамʼять

• Порушники: внутрішні (інсайдери) / зовнішні.

• Мотивація: навмисні / ненавмисні.

• Три властивості інформації під атакою: конфіденційність, цілісність, доступність.

• Модель порушника будується ДО захисту й описує: тип, мету, кваліфікацію, можливості.

🧠 Перевір себе

1. Хто такий внутрішній порушник?

2. Чому інсайдер часто небезпечніший за зовнішнього зловмисника?

3. Які три властивості інформації можуть постраждати від атаки?

4. Що описує модель порушника?

Відповіді: 1 — особа, яка вже має легальний доступ до системи (напр. працівник); 2 — знає систему зсередини, має права доступу й обходить периметровий захист; 3 — конфіденційність, цілісність, доступність; 4 — хто може атакувати: тип порушника, його мету, кваліфікацію та можливості.