Музичне мистецтво високого бароко: Вівальді, Й. С. Бах, Гендель; струнно-смичкова, органна, клавірна школи

📌 Про що ця тема

Тут перевіряють знання музичного мистецтва епохи високого (пізнього) бароко — приблизно кінець XVII — перша половина XVIII ст. Ключові постаті: Антоніо Вівальді, Йоганн Себастьян Бах, Георг Фрідріх Гендель. Треба розуміти жанри, характерні риси стилю бароко та розрізняти струнно-смичкову, органну й клавірну музичні школи.

📖 Головне

• Бароко в музиці — стиль, для якого властиві пишність, контрастність, динамічність, виразна емоційність, складна поліфонія (одночасне звучання кількох самостійних мелодій).

• Basso continuo (генерал-бас) — характерна риса бароко: безперервний супровід басу з акордами (часто клавесин + віолончель).

• Поліфонія — провідний тип музичного письма бароко. Її вершина — фуга (твір на одну тему, що по черзі проходить у різних голосах).

• Нові жанри бароко: опера, ораторія, кантата, концерт (зокрема concerto grosso), соната, сюїта, фуга, прелюдія, токата.

• Антоніо Вівальді (Італія) — скрипаль і композитор, представник струнно-смичкової (венеціанської) школи. Автор циклу концертів «Пори року» — приклад програмної музики, де звуками передано природу. Утвердив тричастинну форму концерту (швидко–повільно–швидко).

• Й. С. Бах (Німеччина) — найбільший майстер поліфонії. Працював як органіст і капельмейстер. Твори: «Токата і фуга ре мінор» (орган), «Добре темперований клавір» (цикл прелюдій і фуг у всіх тональностях), Бранденбурзькі концерти, «Страсті за Матфеєм», Меса сі мінор. Представник органної та клавірної шкіл.

• Г. Ф. Гендель (німець, що працював в Англії) — майстер опери й ораторії. Найвідоміша ораторія «Месія» (у ній хор «Алілуя»), «Музика на воді».

• Струнно-смичкова школа — розвиток гри на скрипці, концерту для скрипки з оркестром (Італія, Вівальді, Кореллі).

• Органна школа — музика для органа: токати, фуги, хоральні прелюдії (Бах).

• Клавірна школа — музика для клавесина й клавікорда: сюїти, прелюдії, фуги (Бах, Гендель, Д. Скарлатті).

🔢 Як це працює на прикладі

«Пори року» Вівальді — чотири скрипкові концерти («Весна», «Літо», «Осінь», «Зима»). Це програмна музика: композитор звуками імітує спів птахів, грозу, холод. Кожен концерт — тричастинний (швидко–повільно–швидко), солює скрипка на тлі струнного оркестру з генерал-басом. Це класичний зразок струнно-смичкової школи бароко.

⚠️ Типові помилки

• Плутають Баха й Генделя: обидва німці, обидва 1685 р. народження, але Бах — поліфонія, орган, клавір; Гендель — опера, ораторія, Англія.

• Приписують «Месію» Баху — насправді це ораторія Генделя.

• Вважають бароко простим і легким — навпаки, його ознака складна поліфонія та пишність.

• Плутають фугу (поліфонічний твір) із сонатою чи симфонією (симфонія — це вже класицизм, не бароко).

• Називають Вівальді німцем — він італієць, венеціанець.

🎯 Що завчити напамʼять

• Три імені: Вівальді (Італія), Бах і Гендель (Німеччина, обидва 1685 р.).

• «Пори року» — Вівальді; «Токата і фуга ре мінор», «Добре темперований клавір» — Бах; «Месія» з хором «Алілуя» — Гендель.

• Жанри бароко: опера, ораторія, кантата, концерт, фуга, сюїта.

• Поняття: поліфонія, фуга, basso continuo.

• Три школи: струнно-смичкова, органна, клавірна.

🧠 Перевір себе

1. Хто автор циклу «Пори року»?

2. Який композитор написав ораторію «Месія»?

3. Що таке фуга?

4. Яка риса є характерною ознакою музики бароко?

Відповіді: 1 — Антоніо Вівальді; 2 — Г. Ф. Гендель; 3 — поліфонічний твір на одну тему, що по черзі звучить у різних голосах; 4 — складна поліфонія, контрастність, пишність, наявність генерал-басу.