Шпаргалка: Українська література
90 пунктів із 19 тем — усе, що варто знати напамʼять.
Відкриється вікно друку — там можна одразу зберегти у PDF. Шапка сайту й кнопки на аркуш не потраплять.
Усна народна творчість: думи, історичні пісні, балади, календарно-обрядова та родинно-побутова поезія; жанрові ознаки й тематика
- Головна відмінність думи від історичної пісні: дума — нерівноскладова, без строф, речитатив; пісня — строфічна, рівноскладова, співна.
- Балада = трагічний сюжет + фантастика/перетворення.
- «Ой не ходи, Грицю» — балада; «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль» — історичні пісні.
- Колядки/щедрівки — зима; веснянки — весна; купальські — літо; жниварські — жнива.
- ⚠️ Типові помилки
- Плутають думу з історичною піснею — орієнтуйся на будову: рівні строфи → пісня, «рвані» рядки → дума.
- Вважають баладу історичною піснею, бо є сюжет; але балада містить фантастику/перетворення й особисту трагедію, а не реальну подію.
- Плутають колядки (Різдво, зима) зі щедрівками — обидві зимові, це нормально, але не з веснянками.
- Відносять «Марусю Богуславку» до пісень — це дума.
- Забувають, що фольклор безіменний, і шукають «автора».
Давня українська література: «Слово о полку Ігоревім», козацькі літописи, Григорій Сковорода (байки, «Сад божественних пісень», афоризми, філософія)
- «Слово…» — XII ст., похід 1185 р., князь Ігор, автор невідомий, ідея — єднання.
- Плач Ярославни — Путивль, звертання до сил природи.
- Три літописи: Самовидця, Грабянки, Величка.
- Сковорода: дві натури, три світи, сродна праця, самопізнання.
- «Всякому місту…», «De libertate», «Бджола та Шершень», «Світ ловив мене, та не впіймав».
Література кінця XVIII – першої половини XIX ст.: Іван Котляревський («Енеїда», «Наталка Полтавка»), Григорій Квітка-Основ'яненко («Маруся»)
- «Енеїда» (1798) — бурлескно-травестійна поема, зачинатель нової укр. літератури.
- «Наталка Полтавка» (1819) — початок нової укр. драматургії.
- «Маруся» (1834), Квітка-Основ'яненко — перша укр. повість, сентименталізм.
- Герої «Наталки»: Наталка, Петро, возний, виборний, Терпилиха, Микола.
- Герої «Марусі»: Маруся, Василь, Наум Дрот, Настя.
Тарас Шевченко: життєпис, «Кобзар», поеми («Катерина», «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «І мертвим, і живим…»), лірика, ідеї й образи
- Дати: 1814 (нар.), 1840 («Кобзар»), 1847 (арешт), 1861 (смерть).
- Жанри: «Катерина» — соц.-побутова; «Гайдамаки» — історико-героїчна; «Кавказ» — політ. сатира; «Сон» — сатира-комедія; «І мертвим, і живим…» — послання.
- Цитати-маркери: «Борітеся — поборете» (Кавказ), «І чужому научайтесь…» (послання), «Як умру, то поховайте» (Заповіт).
Література другої половини XIX ст.: Марко Вовчок, Нечуй-Левицький («Кайдашева сім'я»), Панас Мирний («Хіба ревуть воли…»), Карпенко-Карий («Мартин Боруля»)
- Псевдоніми: Марко Вовчок = Марія Вілінська; Панас Мирний = Панас Рудченко; Карпенко-Карий = Іван Тобілевич.
- Жанри: «Інститутка» — повість; «Кайдашева сім'я» — повість; «Хіба ревуть воли…» — соціально-психологічний роман; «Мартин Боруля» — трагікомедія.
- Герої «Кайдашевої сім'ї»: Омелько, Маруся (Кайдашиха), Карпо+Мотря, Лаврін+Мелашка.
- Чіпка Варениченко — «пропаща сила».
Іван Франко: життєпис, поезія («Гімн», «Мойсей», збірка «Зів'яле листя»), проза, драматургія; ідеї й образи
- Роки: 1856–1916. Псевдо-образ: «Каменяр».
- «Гімн» — зі збірки «З вершин і низин».
- «Зів'яле листя» — лірична драма, три «жмутки», про нещасливе кохання.
- «Мойсей» — поема-притча, пролог «Народе мій…».
- «Украдене щастя» — Анна, Микола, Гурман.
- «Захар Беркут» — тухольці проти монголів.
Модернізм кінця XIX – початку XX ст.: Михайло Коцюбинський («Тіні забутих предків», «Intermezzo»), Василь Стефаник («Камінний хрест»), Ольга Кобилянська
- Коцюбинський: «Тіні забутих предків» (повість, Гуцульщина), «Intermezzo» (новела, імпресіонізм) — присвята Кононівським полям.
- Стефаник: «Камінний хрест» — Іван Дідух, еміграція, експресіонізм.
- Кобилянська: «Земля» (Сава↔Михайло), «Valse mélancolique», фемінізм, неоромантизм.
- Пари: автор ↔ напрям ↔ жанр ↔ головний герой.
Леся Українка: життєпис, лірика («Contra spem spero!»), драма-феєрія «Лісова пісня»; образи й символи
- Роки життя: 1871–1913; справжнє імʼя — Лариса Косач.
- Переклад назви вірша: «Без надії сподіваюсь».
- Жанр «Лісової пісні» — драма-феєрія; рік — 1911.
- Головні герої: Мавка, Лукаш, дядько Лев, Килина.
- Літературний напрям — неоромантизм.
Поезія 1920–1930-х рр.: Павло Тичина, Максим Рильський, неокласики; «розстріляне відродження» — контекст доби
- Тичина = «Сонячні кларнети» (1918) = кларнетизм.
- «П’ятірне гроно»: Зеров, Рильський, Филипович, Драй-Хмара, Юрій Клен.
- «Лебеді» — Драй-Хмара; лідер неокласиків — Зеров.
- Рильський — сонет, гармонія, краса, природа.
- Розстріляне відродження — покоління 1920–1930-х, репресії, пік — 1937.
Проза й драма 1920–1930-х рр.: Микола Хвильовий («Я (Романтика)»), Валер'ян Підмогильний («Місто»), Микола Куліш («Мина Мазайло»), Остап Вишня (усмішки)
- Хвильовий — «Я (Романтика)», новела, чекіст убиває матір, «загірна комуна», присвята Коцюбинському.
- Підмогильний — «Місто», перший урбаністичний роман, Степан Радченко.
- Куліш — «Мина Мазайло», комедія, українізація; тьотя Мотя, Мокій, дядько Тарас, Уля.
- Остап Вишня = Павло Губенко, жанр «усмішка».
Література еміграції та воєнної доби: «празька школа» (Олег Ольжич, Олена Теліга), Іван Багряний («Тигролови»), Юрій Яновський («Майстер корабля»), Олександр Довженко («Україна в огні», «Зачарована Десна»)
- «Тигролови» — Григорій Многогрішний, Наталка Сірко, майор Медвин, Зелений Клин.
- «Майстер корабля» — То-Ма-Кі, Сев, Тайах.
- Кіноповісті Довженка: «Україна в огні» (війна), «Зачарована Десна» (дитинство).
- «Празька школа»: Ольжич («Рінь», «Вежі»), Теліга — обоє діячі ОУН, загинули від гестапо.
Шістдесятники й дисидентський рух: Василь Симоненко, Ліна Костенко («Маруся Чурай»), Іван Драч, Василь Стус, Григір Тютюнник («Три зозулі з поклоном»)
- Симоненко — «витязь молодої поезії», «Лебеді материнства».
- Костенко — «Маруся Чурай», роман у віршах; Гриць, Галя, Хмельницький.
- Драч — «Балада про соняшник».
- Стус — дисидент, «Палімпсести».
- Тютюнник — новела «Три зозулі з поклоном», присвята «Любові всевишній»; Михайло, Софія, Марфа.
Сучасна українська література (від 1980-х): постмодернізм, провідні автори й твори; ознаки сучасного письменства
- Бу-Ба-Бу: Андрухович, Неборак, Ірванець; розшифровка — бурлеск-балаган-буфонада.
- Андрухович → «Рекреації», «Московіада», «Перверзія».
- Забужко → «Польові дослідження…», «Музей покинутих секретів».
- Жадан → «Ворошиловград», «Депеш Мод», «Інтернат».
- Матіос → «Солодка Даруся»; Шкляр → «Чорний Ворон».
- Ознаки постмодернізму: іронія, гра, цитатність, колаж, змішування високого й низького.
Теорія літератури: літературні роди й жанри, тропи й стилістичні фігури, віршовий розмір і римування, літературні напрями та стилі (бароко, класицизм, романтизм, реалізм, модернізм, постмодернізм)
- Схеми стоп: ямб ◡–, хорей –◡, дактиль –◡◡, амфібрахій ◡–◡, анапест ◡◡–.
- Типи римування: аабб, абаб, абба.
- Три роди й їхні жанри.
- Ознаки кожного напряму за одним ключовим словом.
Відповідність: художній твір ↔ його автор
- Пари «знаковий твір ↔ автор» зі списку вище — це основа.
- Особливо: Мирний/Нечуй-Левицький, Квітка/Костенко (обидві «Марусі»), поети 1920-х (Тичина, Рильський, Сосюра).
- Псевдоніми: Марко Вовчок (Марія Вілінська), Панас Мирний, Остап Вишня.
Відповідність: літературний персонаж ↔ твір, у якому він діє (або його слова/характеристика)
- Головні герої кожного програмового твору разом з автором і назвою.
- «Двійники»-імена: Мотря, Іван, Андрій — трапляються в кількох творах.
- Ключові цитати-маркери (мова Мокія, кохання Мавки й Лукаша, бунт Чіпки).
- Систему образів «Вершників» (брати Половці по новелах).
Відповідність: твір ↔ його жанр, літературний рід або напрям
- Три роди + ліро-епос і їхні жанри.
- Три модерні течії з творами-«маркерами»: імпресіонізм — «Intermezzo»; експресіонізм — «Камінний хрест»; неоромантизм — «Лісова пісня».
- Унікальні жанри: «Енеїда» — травестійна поема; «Маруся Чурай» — роман у віршах; «Зачарована Десна» — кіноповість; «Мартин Боруля» — трагікомедія.
- Порядок напрямів у часі.
Відповідність: уривок, цитата або художній образ ↔ твір чи автор
- Головних героїв кожного програмового твору з автором.
- 10–15 найвідоміших крилатих цитат із прив’язкою до твору й автора.
- Ключові символи-образи: каменярі (Франко), камінний хрест (Стефаник), вишневий садок (Шевченко), досвітні вогні (Леся Українка).
- Жанр кожного твору (поема, новела, драма-феєрія, комедія).
Відповідність: письменник ↔ факт біографії, період творчості або висловлювання про нього
- Псевдоніми ↔ справжні імена (список вище).
- «Прізвиська»: Каменяр (Франко), Кобзар (Шевченко), дочка Прометея (Леся Українка).
- Угруповання та їхніх лідерів: ВАПЛІТЕ — Хвильовий, футуристи — Семенко, неокласики — Зеров.
- «П'ятірне гроно» неокласиків.
- Один знаковий твір на кожного програмного автора.